После долгих расставаний, ждут нас встречи впереди , после радости и счастья, сердце вздрогнет от беды. После долгой зимней вьюги снова к нам прийдет весна и мелькают дни и ночи , и бегут , бегут года. Оглянуться время нет , все спешим вперёд идти. Что имеем - то не ценим , ищем новое в пути. В толкотне и суматохе дни теряем навсегда и понять того не хочем , что одна нам жизнь дана. Все живое умирает , эта истина стара , вот недавно лишь родился , как звенит звонок-пора. Все - прошли мгновенья счастья, нет уж радости в глазах , и на небо взгляд бросая, губы шепчут " Отче наш". Неужели все на этом, смерть и дальше пустота ? Неужели лишь могила и прощальные слова ? Неужели Бог Всевышний , лишь в традициях живет ? Неужели не спасает и не милует народ ? Нет ! Конечно же спасает ! Он живой и Сущий Бог ! Он открыл и открывает грешным людям путь святой. Он дает надежду в жизни , дарит счастье и покой и прошение неземное и еще Свою любовь. Нам не страшно расставаться , потому что с Богом мы и с любимыми прощаться , когда вдруг ушли они. Будет встреча непременно там в бескрайней высоте, слава Богу , что есть вера и жизнь вечная в Христе !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
