Дорога в жизнь, здесь, начинается с Голгофы.
Там, где Христос распятый умирал.
Перед Голгофою склоняются высоты.
Сам Эверест смиренно перед Богом стал.
Дорога в жизнь, для нас, крест Божий через пропасть.
Он в вечность направляет душу от Земли.
Нам, эту жизнь, прожив, не заработать,
Но лишь вручив себя Божественной Любви.
Дорога в жизнь есть искупление Христово.
Он, Своей кровью, расписался за него.
Лишь во Христе, душе быть обновлённой, новой.
Христос в моей душе – ей дышется легко.
Дорога в жизнь уже не новая дорога.
Дороге этой, сотни долгих-долгих лет.
Её избрал я, чтобы зреть и видеть Бога,
Чтобы не мерк внутри спасения рассвет.
Дорога в жизнь, для нас, крест Божий через пропасть.
Он в вечность направляет душу от Земли.
Нам, эту жизнь, прожив, не заработать,
Но лишь вручив себя Божественной Любви.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 4568 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
